«Нею» / Симфония / Турконяк

І піднявся її чоловік, і пішов за нею, щоб промовляти до її серця і помиритися з нею, і знову привести її до себе. З ним пішов його слуга і пара ослів, і він пішов аж до дому її батька. Батько молодиці побачив його і вийшов йому назустріч.

Та проти мене повстали мужі, які в Ґаваа, і оточили довкола мене дім вночі, і хотіли мене вбити. А мою наложницю вони принизили й наглумилися над нею, і вона померла.

Тож вона вирушила з того місця, де перебувала, — вона і з нею дві її невістки, — і вони йшли дорогою, щоб повернутися в землю Юди.

І вони підняли свій голос і знову заплакали. І тоді Орфа поцілувала свою свекруху й повернулася до свого народу, Рут же пішла за нею.

Ноемінь, побачивши, що вона вирішила, аби йти з нею, перестала про це говорити до неї.

І встала Авіґея, і сіла на осла, і п’ять дівчат ішли за нею. І вона пішла за слугами Давида. І стає вона йому за жінку.

Її чоловік ішов з нею, плачучи за нею, аж до Варакіма. І сказав йому Авенир: Іди, повернися! І той повернувся.

І послав Давид послів, і взяв її, вона ввійшла до нього, і він переспав з нею. І вона освятилася зі своєї нечистоти, і повернулася до свого дому.

І потішив Давид Вирсавію, свою жінку, увійшов до неї і спав з нею, і вона зачала та народила сина, і назвала його Соломон, і Господь його полюбив.

Але Амнон не захотів послухатись її голосу, подужав її, упокорив її і переспав з нею.

Він покликав свого слугу, який був над його домом, і сказав йому: Геть відішліть цю від мене! І замкни за нею двері!

На ній був одяг з довгими рукавами, бо так у свій одяг одягалися дочки царя — дівчата. Його слуга вивів її геть і замкнув за нею двері.

то Ти вислухаєш з неба та змилосердишся над гріхами Твого раба і Твого народу Ізраїля, бо об’явиш їм добру дорогу, щоб нею ходити, і пошлеш дощ на землю, яку Ти дав Твоєму народові в спадок.

І вона пішла взяти глечик, а Ілля закричав за нею, гукаючи: Візьми для мене і шматок хліба у свою руку!

І вони розділили між собою дорогу, щоб нею пройти. Ахав пішов однією дорогою, а Авдій сам пішов іншою дорогою.

І сказала матір дитини: Нехай живе Господь, і нехай живе твоя душа, не залишу тебе! Тож Елісей піднявся і пішов за нею.

А Ґіезій пішов перед нею і поклав палицю на обличчя дитини, та не було голосу, і не було слуху. Він повернувся йому назустріч і сповістив йому, кажучи: Дитина не пробудилася!

Він був з нею шість років, захований у Господньому домі, а Ґотолія царювала над землею.

і наприкінці трьох років заволодів нею, — у восьмому році Езекії (це дев’ятий рік Осії, царя Ізраїля), і Самарія була захоплена.

Ось тепер ти поклав надію на себе, на цю зломлену палицю з тростини, на Єгипет. Як лиш чоловік підіпреться нею, вона ввійде в його руку і її проб’є. Таким є фараон, цар Єгипту, для всіх, хто надіється на нього.

Дорогою, якою він прийшов, нею він і повернеться і не ввійде в це місто! — говорить Господь.

Він був з нею шість років, захований у Божому домі, а Ґотолія зацарювала над землею.

Священик Йодай вийшов, і сотникам та начальникам війська священик Йодай дав вказівку, наказуючи їм: Витісніть її за межі дому і підіть за нею, і нехай вона помре від меча! Оскільки священик сказав: Хай не помре в Господньому домі!

А друга група зі співами виходила їм назустріч, і я за нею, і половина народу на стіні над вежею Теннурім , і аж до стіни рівнини,

так сьогодні й інші жінки тиранів, володарів персів і мідійців, почувши те, що нею було сказане цареві, відважаться подібно не вшанувати своїх чоловіків.

Вгодила йому дівчина, вона знайшла милість перед ним, і він поспішив дати їй засоби очищення, і частку, і сім дівчат, призначених їй із царського двору, і добре поводився з нею та з її служницями в жіночому будинку.

І сталося, коли третього дня вона перестала молитися, то зняла одяг рабства, одягнулася у свою славу і, ставши красивою, прикликавши Всевидющого Бога і Спасителя, взяла двох служниць. Вона схилилася на одну, немов зніжена, друга ж ішла за нею, несучи її одяг. Вона квітнула вершиною своєї краси, її обличчя — веселе, як дуже милої, та її серце стогнало від страху. Пройшовши всі двері, вона стала перед царем, який сидів на престолі свого царювання і був одягнений у весь одяг своєї слави, повністю в золоті та дорогоцінному камінні, і був дуже страшний. Піднявши своє обличчя, яке палало славою, поглянув з вершка гніву, і цариця впала, її колір перемінився від слабості, і вона схилилася на голову служниці, що йшла спереду. Та Бог змінив дух царя на лагідність, і, перейнявшись, він зійшов зі свого престолу і взяв її у свої обійми, доки не відійшла. Він потішав її мирними словами, кажучи до неї: Що є, Естеро? Я — брат твій, будь смілива! Ти не помреш, бо наш наказ є загальний. Увійди!

Земля — з неї вийде хліб, а під нею наче повернувся вогонь.

З нею не зрівняється золото і скло, і золотий посуд не буде їй на заміну.

І крім того Він виманив тебе з пащі ворога. Безодня — потік під нею. А твій стіл зійшов, повний жиру.

А за нею до Царя приведуть дівчат, — до Тебе приведуть її подруг.

Адже коли вона помре, не забере вона нічого, і слава її з нею не піде,

Ти йшов перед нею, вкопав її коріння — і земля вкрилася нею.

однак пронісся вітер над нею — і її більше не буде, і місця її вже не впізнати.

Це — Господня брама, нею ввійдуть праведні.

Усі, хто ходить за нею, не повернуться, — вони не підуть стежкою праведності й не осягнуть років життя.

Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори.

Він, не опираючись, потягся за нею, наче віл, якого ведуть на заріз, як собака на повідку,

Заздрісна людина спішить розбагатіти, і не знає вона, що над нею пануватиме милосердний.

Дайте їй з плодів її рук, і нехай її чоловік хвалиться нею при брамах!

І знаходжу я гіркіше за смерть, жінку, яка є пасткою, і її серце — сіті, її руки — кайдани. Добре перед обличчям Бога звільнитися від неї, і хто грішить, схоплений буде нею.

Підемо в Юдею і, поговоривши з ними, повернемо їх до нас, а над нею поставимо царем сина Тавеїла! —

Хіба сокира прославиться без того, хто нею рубає? Чи підніметься пила без того, хто нею працює? Так само, якщо хтось візьме палицю чи дерево.

і твої вуха чутимуть слова тих, які тебе вводять ззаду в оману, що говорять: Це дорога, підемо нею, чи направо, чи наліво.

Адже так сказав мені Господь: Так, як лев чи левеня ричить над здобиччю, яку схоплять, — він заричав над нею, аж гори наповнилися його голосом, і принишкли, і злякалися великої люті, — так і Господь Саваот зійде воювати на гору Сіон, на її гори.

І тепер, хіба не без відома Господа ми пішли проти цієї країни, щоб воювати з нею?

але дорогою, якою прийшов, нею і повернеться! Так говорить Господь:

Як став тримає свіжою воду, так і вона тримає свіжим своє зло. Безбожність і терпіння почується посеред неї, це постійно перед нею. Стражданнями і биттям

Так говорить Господь: Зупиніться на дорогах і розгляньте, і запитайте про вічні Господні стежки, і подивіться, яка дорога добра, і йдіть нею, і знайдете очищення для ваших душ. Та вони сказали: Не підемо!

Хто людина мудра, то нехай це зрозуміє, і в кого є слово, яке прийшло до нього з Господніх уст, то нехай вам сповістить! Внаслідок чого знищена земля, спалена, як пустеля, що нею не пройти?