1 А щодо духовних да́рів, то не хо́чу я, браття, щоб не відали ви.
2 Знаєте, що коли ви поганами були́, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.
3 Тому́ то кажу́ вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: „Нехай ана́тема буде на Ісуса“, і не може сказати ніхто: „Ісус — то Госпо́дь“, як тільки Духом Святим.
4 Є різниця між да́рами ми́лости, Дух же той Самий.
5 Є й різниця між служі́ннями, та Господь той же Самий.
6 Є різниця й між ді́ями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.
7 І кожному дається ви́явлення Духа на ко́ристь.
8 Одно́му бо Духом дається слово мудрости, а дру́гому слово знання́ тим же Духом,
9 а іншому віра тим же Духом, а іншому да́ри вздоро́влення тим же Духом,
10 а іншому ро́блення чуд, а іншому пророкува́ння, а іншому розпізнава́ння ду́хів, а тому різні мови, а іншому вия́снення мов.
11 А все оце чинить один і той Самий Дух, уділя́ючи кожному осібно, як Він хоче.
12 Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж чле́ни ті́ла, хоч їх багато, то тіло одне, — так і Христос.
13 Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, — чи то юдеї, чи ге́ллени, чи раби, чи то вільні, — і всі ми напо́єні Духом одним.
14 Бо тіло не є один член, а багато.
15 Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, — то хіба через це не від тіла вона?
16 І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, — то хіба через це не від тіла воно?
17 Коли б оком було ці́ле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?
18 Та нині Бог розкла́в чле́ни в тілі, кожного з них, як хотів.
19 Якби всі одним чле́ном були́, — то де тіло було б?
20 Отож, тепер чле́нів багато, — та тіло одне.
21 Бо око не може сказати руці: „Ти мені непотрібна“; або голова знов нога́м: „Ви мені непотрібні“.
22 Але чле́ни тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.
23 А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,
24 а нашим пристойним того не — потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,
25 щоб поді́лення в тілі не було́, а щоб чле́ни одна́ково дбали один про о́дного.
26 І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться.
27 І ви — тіло Христове, а зосібна — ви чле́ни!
28 А інших поставив Бог у Церкві поперше — апо́столами, подруге — проро́ками, потрете — учителя́ми, потім дав сили, також да́ри вздоро́влення, допомо́ги, управлі́ння, різні мови.
29 Чи ж усі апо́столи? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
30 Чи ж усі мають да́ри вздоро́влення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясня́ють?
31 Тож дбайте ре́вно про ліпші да́ри́, а я вам покажу́ путь іще кращу!
Перше послання св. апостола Павла до коринтян, 12 глава