1 І промовив Господь до Мойсея в рівнинах Моаба на Йорданї проти Єрихону, кажучи:
2 Повели синам Ізрайлевим, щоб із наслїдньої держави своєї дали міста Левітам, на оселю їм; і пасовиска кругом міст мусите ви дати Левітам.
3 І будуть міста їм, щоб жити там, а пасовиска будуть про скотину їх і про майно їх, і про всю животину їх.
4 А пасовиска кругом міст, що дасьте їх Левітам, будуть простиратись від валів міста дві тисячі локот на всї сторони.
5 І відміряєте за містом на схід сонця дві тисячі локот, і на полудне дві тисячі локот, і на захід сонця дві тисячі локот, і на північ дві тисячі локот, а місто по серединї. Такими нехай будуть пасовиска кругом міст їх.
6 А міста, що оддасьте Левітам, такі: шість міст охоронних, що їх дасьте їм, щоб можна було втїкати туди, коли хто заподїяв яке убійство;
7 А крім тих дасьте їм ще сорок і два міста. Усїх міст, що оддасьте Левітам, сорок і вісїм міст з пасовисками їх.
8 Що ж до міст, котрих віддасьте Левітам із держави синів Ізрайлевих, то, в котрого поколїння багато буде, багато й візьмете, а в котрого мало буде, мало й возьмете; кожне поколїннє по тому, яке наслїддє його, давати ме міста свої Левітам.
9 І рече Господь до Мойсея:
10 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм:
11 Як перейдете через Йордань у Канаан землю, так повибирайте собі міста: охоронними містами будуть вони вам, щоб можна було втїчи туди убийцеві, що ненароком убив людину.
12 І будуть у вас міста сї прибіжещем від местника, щоб не погиб убийця перше, нїм стане на суд перед громадою.
13 Із тих міст, що дасьте, буде в вас шість міст охоронних.
14 Три міста будуть по сїм боцї Йорданї, і три міста в Канаан землї; міста охоронні будуть вони.
15 Про синів Ізрайлевих і про приходня, і про такого, що пробуває між вами, будуть шість міст сих прибіжищем, щоб можна втїкти туди кожному, хто ненароком забив людину.
16 Коли ж зелїзним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець.
17 Або коли вдарив його каменюкою, котрою орудував, а від якої погибнути можна, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
18 Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
19 Кровоместник сам нехай вбє душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його.
20 І коли з ненависті штовхне його, чи кине на його знарошна, так що той помре,
21 Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його.
22 А коли з ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне,
23 Або необачки пустить на його якого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла,
24 Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником;
25 І вирятує громада виновника убійства з рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втїк; і зістанеться він там аж до смерти великого сьвященника, що помазано його олїєю святою.
26 Коли ж виновник убийства та вийде за гряницю охоронного свого міста,
27 І кровоместник запопаде його за границею охоронного міста його, і кровоместник вбє убийцю, то не буде на йому вини за кров.
28 Бо в охоронному містї свому він мусїв пробувати до смерті великого сьвященника; а по смерті великого сьвященника може убийця вернутись в землю батьківщини своєї.
29 І буде се вам установою правосуддя в роди ваші по всїх оселях ваших.
30 Кожного, хто вбив людину: після переслуху сьвідків треба вбити душогубця; тілько один сьвідок не може доказати, щоб вбити його.
31 І не приймете викупу за душу душогубця, що повинен вмерти, тілько він мусить вмерти.
32 І не приймете викупу за такого, що втїк до охоронного міста, щоб можна було йому вернутись та й жити в землї перед смертю сьвященника.
33 І не опоганюйте землї, що живете на їй, кров бо опоганює землю; нїчим не можна спокутувати землю за кров на їй пролиту, як тілько кровю того, хто пролив її.
34 Тим же то не опоганюйте землї, що на їй самі живете, та що серед неї сам я живу: я бо, Господь, живу посеред синів Ізрайлевих.
Четверта книга Мойсеєва: Числа, 35 глава