1 І рече Господь Мойсейові та Аронові у землї Египецькій:
2 Місяць сей вам буде початок місяців, первий буде вам в місяцях року.
3 Промовте до всієї громади синів Ізрайлевих тако: У десятий день місяця сього брати ме кожен ягня на семю батька свого.
4 Коли ж семя буде помала на ягня, нехай прийме до себе сусїда, близького до його домівки, по лїку душ. Кожен по їдї своїй зложить лїк на ягня.
5 Ягня нехай буде без пороку, самчик однолїток; брати мете його з овечат або з кіз.
6 І держати мете його до чотирнайцятого дня того місяця, і заколе його вся громада Ізраїльська надвечір.
7 І візьмуть крові та й побризкають нею оба одвірки й пороги в домах, де їсти муть його.
8 І їсти муть мясиво тієї ночі; спечене на огнї їсти муть його з опрісноками, з гіркими зелами їсти муть його.
9 Не їжте сироватого, нї звареного в водї, а спечене на огнї, голову його з ногами й з утробиною.
10 І не зоставляти мете нїчого до ранку, що ж зостанеться до ранку, спалити на огнї.
11 І їсти мете його таким робом: боки ваші попідперезувані, обувє ваше на ногах ваших, і палицї ваші в руках у вас; і їсти мете його похапки. Пасха се Господня!
12 Пройду бо по землї Египецькій, тієї ночі, та й повбиваю всякого первеньця в землї Египецькій, і людину й скотину, і над усяким богом Египецьким сотворю суд, я Господь.
13 І буде вам кров знаменнєм по хатах, де будете. Бачивши кров, мину вас, і не буде в вас погибелї, як карати му Египет.
14 І буде вам день сей про спомин, і сьвяткувати мете сьвято Господеві; як установу вічну, сьвяткувати мете в родах ваших.
15 Сїм день опрісноки їсти мете. Первого вже дня виносити мете закваску з хат ваших; бо хто їсти ме квашений хлїб од первого дня та й до семого, викорениться та душа спроміж Ізраїля.
16 І первого дня будуть сьвяті збори у вас, і семего дня будуть сьвяті збори у вас. Нїякого дїла не робити мете тодї, тїльки потрібне на їду всякій душі, те можна робити в вас.
17 І переховувати мете заповідь сю опріснокову; того бо дня виведу потугу вашу з Египецької землї. Тим переховувати мете день сей в родах ваших: установа вічня.
18 Починаючи ж чотирнайцятого дня первого місяця ввечорі, їсти мете опрісноки до двайцятого й первого дня місяця; установа вічня.
19 Сїм день закваски щоб не було по хатах у вас: бо хто їсти ме квашене, викорениться душа та спроміж громади Ізрайлевої, чи воно чуже, чи землянин.
20 Нїчого квашеного не їжте; по всїх же хатах ваших їжте опрісноки.
21 І поскликав Мойсей всїх старших між синами Ізрайлевими, і каже їм: Ідїть, поймайте собі ягня по родинах ваших, і заколїте на пасху.
22 І возьміте по кущику гиссопу, та вмочіть у кров, що в мисцї, та й помажте поріг й оба одвірки кровю, що в мисцї, і нїхто з між вас не виходити ме за хатні двері свої до ранку.
23 І йти ме мимо Господь побивати Египтян, і побачить кров на порозі й на одвірках, і мине ті двері, і не попустить губителеві ввійти до вас у хату побивати вас.
24 І переховувати мете се установою собі і дїтям вашим на віки.
25 І як прийдете в землю, що дасть вам Господь, як і глаголав, дак сохраняти мете служеннє се.
26 І як поспитають у вас тодї дїти ваші: Що се за служеннє в вас?
27 Ви казати мете: Жертва пасхова се Господеві, що проходив понад хатами в синів Ізрайлевих в Египтї, як побивав Египтян, доми ж наші ізбавив. І похилились люде й поприпадали до землї.
28 І пійшли та й учинили сини Ізрайлеві; як повелїв Господь Мойсейові та Аронові, так і вчинили.
29 І сталось о півночі, що Господь побив усї первеньцї в Египецькій землї, від первеньця Фараонового, що седїв на престолї свойму, та й до первеньця невольника в темницї, і всї перваки в скотини.
30 Схопиться ж Фараон у ночі, й усї дворяне його, й усї Египтяне, аж постав зойк по всїй землї Египецькій. Не було бо дому й хатини, де б не було мерця.
31 І покликав Мойсея та Арона та й каже: Вставайте, виходьте спроміж людей моїх, і ви й синове Ізрайлеві, та й ійдїте собі, служіте Господеві, як мовляли!
32 І вівцї ваші, й товар ваш забірайте, як мовляли, та й ідїть а мене благословіть!
33 І понукали Египтяне людей, хапаючись проводити їх із землї; бо казали: Пропадемо всї!
34 І позабирали люде тїста свої ще до закису, дїжї свої поввязували в одїж їх по заплїчу в їх.
35 І чинили сини Ізрайлеві по слову Мойсейовому, і вижичали в Египтян клейноти срібні й клейноти золоті й шати.
36 І дав Господь ласку людям в очу в Египтян, що вволяли волю їх, і спліндрували вони Египтян.
37 І мандрували сини Ізрайлеві од Рамсесу до Сухоту до шесьтьох сот тисяч пішки чоловіка, опріч дїтви.
38 І мішаного народу много знялось із ними, й вівцї, і товар, дуже багацько скотини.
39 І понапекали палениць опрісноків із тїста, що позабірали з Египту; бо ще не закисло, а їх виганяли з Египту, і не можна було гаятись, а запасу собі не приготовили.
40 Пробуваннє синів Ізрайлевих у Египтї було чотирі ста і трийцять год.
41 І сталось по чотирох стах і трийцять роках, остатнього дня, що вийшла вся потуга Господня з Египецької землї.
42 Сьвяткова се ніч Господеві за вивод їх із Египецької землї. Се ж то й єсть ніч сьвяткована Господеві про всї сини Ізрайлеві в роди і роди їх.
43 І рече Господь Мойсейові та Аронові: От установа паскова: Нїякий чужениця щоб не їв паски.
44 Усякий же раб, куплений за гроші, як обріжеш його, їсти ме її.
45 Заволока ж і наймит нехай не їсть її.
46 Ув одній хатї їсти меться; не виносити меш нїчогісїнько з мясива геть із хати анї кісточки не переломиш із його.
47 Уся громада Ізраїльська допильновувати ме сього.
48 А як пробувати ме заволока з тобою та схоче сьвяткувати пасху Господеві, нехай обріжуть увесь його музький пол, і він буде такий, як землянин. Усякий же необрізаний не їсти ме її.
49 Закон один щоб у вас був, і землянинові, і захожому, що заволїкся до вас.
50 Так і вчинили сини Ізрайлеві, як заповідав Господь Мойсейові та Аронові; так і вчинили вони.
51 І вивів Господь того самого дня сини Ізрайлеві з землї Египецької з потугою їх.
Друга книга Мойсеєва: Вихід, 12 глава