1 Проводиреві хора; псальма Давидова. Господи! Ти розглянув мене, і пізнав.
2 Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої.
3 Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш.
4 Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш.
5 З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене.
6 Розуміннє, надто — дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його.
7 Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого?
8 Зійшов би я на небо, — ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси.
9 Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся,
10 І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.
11 І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене.
12 І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма — одно що сьвітло.
13 Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї.
14 Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.
15 Не були втаєні костї мої перед тобою, коли в тайнї постав я, як тая грудка в долїшнїх місцях землї штучно зложена.
16 Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали днї, як костї творились, від часу того, як ще нї одної не було.
17 Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безлїч їх!
18 Полїчив би, та більше їх, як піску. Пробуджаюсь, і я ще з тобою.
19 О коли б ти, Боже, погубив беззаконника! І ви, людожери, відступіться геть від мене!..
20 Та ворогів твоїх, що згадують тебе для беззаконня, що за марним ганяють.
21 Чи не мати менї ненавистї проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитись тими, що проти тебе встали?
22 Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене.
23 Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої!
24 І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною.
Книга Псалмів, псалом 139