1 Посходня пісня. С погадай, Господи, Давида і всї скорби його.
2 Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова:
3 "Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити;
4 Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм,
5 Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!"
6 Ось ми чували про неї в Ефратї, знайшли її на полях Яарських*.
7 Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його!
8 Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї.
9 Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують!
10 Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого!
11 Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї.
12 Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї часи седїти муть на твоїм престолї.
13 Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю.
14 Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того.
15 Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую.
16 Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть.
17 На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильника для помазанця мого.
18 Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.
Книга Псалмів, псалом 132