1 І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:*
2 Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
3 Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
4 Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
5 Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
6 Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
7 І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
8 Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
9 Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
10 Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
11 Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
12 Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
13 Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
14 Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
15 Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
16 І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
17 І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
18 Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
19 Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
20 На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
21 І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
22 Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
23 Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
24 Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
25 І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
26 З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
27 З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
28 Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
29 Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
30 Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
31 Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
32 Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
33 Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
34 Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
35 Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
36 І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
37 І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
38 Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
39 І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
40 Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
41 Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
42 І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
43 Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
44 Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
45 Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
46 Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
47 Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
48 Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
49 Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
50 Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
51 Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів), 22 глава