1 Валаам же побачив, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, тож не пішов він уже, як перед тим, назустріч віщуванням, а обернувсь обличчям до пустелі.
2 А підвівши Валаам очі, уздрів Ізраїля, що таборився за колінами; і зійшов на нього дух Божий,
3 і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима;
4 слово того, що чув глагол Божий, що бачить видіння Всемогутнього, що падає і прозріває.
5 Що за красні, Якове, намети в тебе, — Ізраїлю, твої оселі!
6 Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні садженці, немов оті кедри, що над водою.
7 Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо.
8 Той Бог, що з Єгипту його вивів, — для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває.
9 Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, — хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе.”
10 Запалав Балак гнівом на Валаама, сплеснув руками та й каже: “Проклясти ворогів моїх я покликав тебе, а ти ось утретє те тільки й робиш, що їх благословляєш.
11 Геть забирайся у свій край! Мав я на думці гарно тебе вшанувати, та ось Господь не судив тобі тую честь.”
12 А Валаам і каже до Балака: “Хіба ж я вже посланцям, що ти посилав був по мене, не сказав:
13 навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, я не переступив би наказ Господній, не вчинив би щось добре чи лихе з власної волі, а сказав би те лише, що Господь до мене промовив.
14 Та ось тепер, коли пускаюсь я в дорогу до мого народу, — ходи, об'явлю тобі, що народ отой зробить із твоїм у майбутньому.”
15 І заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, — слово мужа з одкритими очима;
16 слово того, який чує глагол Божий, який знає про задуми Всевишнього, який бачив видіння Всемогутнього, що і падає, і прозріває.
17 Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета.
18 Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, — Ізраїль же зійде вгору.
19 Нащадок Якова панувати стане і знищить з міста те, що лишилось.”
20 І уздрів він Амалека й заходився далі віщувати, мовивши: “Хоч Амалек і первенець між народами, але загине він навіки.”
21 Далі добачив Кенія і знову почав віщувати: “Сильний твій осідок, гніздо твоє лежить на скелі.
22 Але Кеній загине, Ашур полонить тебе.”
23 І віщим нарешті духом промовив: “Ой горе тим, хто залишиться живий, коли Бог оте здійснить!
24 Припливуть від хеттитів судна, підіб'ють Ашура, підіб'ють Евера, тож так само й він навіки загине.”
25 Устав Валаам та й пішов собі й повернувся до свого краю. А й Балак пішов своєю дорогою.
Четверта книга Мойсеєва: Числа, 24 глава