1 Людина робить задуми в серці,
але від Господа — відповідь язика.
але від Господа — відповідь язика.
2 Усі дороги людини чисті в очах власних,
Господь же розцінює духа.
Господь же розцінює духа.
3 Здайся на Господа у твоїх справах,
і задуми твої здійсняться.
і задуми твої здійсняться.
4 Усе зробив Господь для власної мети,
ба навіть грішника — на день лиха.
ба навіть грішника — на день лиха.
5 Осоружний Господеві — кожен гордий серцем;
такий напевне кари не уникне.
такий напевне кари не уникне.
6 Милосердям і правдою покутується гріх,
а острахом Господнім ухиляється зло.
а острахом Господнім ухиляється зло.
7 Коли вчинки людини Господеві милі,
то він і ворогів його мирить з ним.
то він і ворогів його мирить з ним.
8 Ліпше трохи з правдою,
ніж з кривдою прибутки великі.
ніж з кривдою прибутки великі.
9 Серце людське обмірковує дорогу,
та Господь управляє його кроком.
та Господь управляє його кроком.
10 В царя на устах — вирок;
на суді уста його не помиляться.
на суді уста його не помиляться.
11 Вага й терези належать Господеві:
всі важки в мішку — його робота.
всі важки в мішку — його робота.
12 Огидно для царів зло чинити,
бо правдою стоїть престол їхній твердо.
бо правдою стоїть престол їхній твердо.
13 Уста правдиві цареві довподоби;
він любить того, хто говорить правду.
він любить того, хто говорить правду.
14 Шал царський — вістун смерти,
та мудрий чоловік його утихомирить.
та мудрий чоловік його утихомирить.
15 В ясному обличчі царя — життя;
і його ласка, немов дощ весняний.
і його ласка, немов дощ весняний.
16 Ліпше, ніж золото, придбати мудрість;
краще набути розум, аніж срібло.
краще набути розум, аніж срібло.
17 Путь праведних — від зла відступити;
душу свою збереже, хто на путь свою вважає.
душу свою збереже, хто на путь свою вважає.
18 Погибелі передує гординя,
падінню ж — бундючний дух.
падінню ж — бундючний дух.
19 Ліпше бути тихим із смиренними,
ніде з гордими ділити здобич.
ніде з гордими ділити здобич.
20 Хто вважає на слово, той знаходить добро;
хто покладається на Господа, той щасливий.
хто покладається на Господа, той щасливий.
21 Розумним назвуть того, хто мудрий серцем;
ласкавість уст дає наука.
ласкавість уст дає наука.
22 Розум — джерело життя тим, хто його має,
а дурнота — безумних кара.
а дурнота — безумних кара.
23 Серце мудрого його уста навчає,
і губам його додає знання.
і губам його додає знання.
24 Приємна мова — стільник меду,
солодощі для душі, і лік для тіла.
солодощі для душі, і лік для тіла.
25 Бувають путі, що здаються простими,
але кінець їх — дорога смерти.
але кінець їх — дорога смерти.
26 Голод працівника працює для нього;
бо його рот примушує до того.
бо його рот примушує до того.
27 Негідник коїть лихо,
і на губах у нього мов вогонь гарячий.
і на губах у нього мов вогонь гарячий.
28 Лукавий чоловік сіє незгоду,
а донощик приятелів розділює.
а донощик приятелів розділює.
29 Насильник зводить сусіда свого,
і веде його на путь недобру.
і веде його на путь недобру.
30 Хто мружить очі, той хитрощі має на думці;
а хто закусує губи, той зла накоїв.
а хто закусує губи, той зла накоїв.
31 Сиве волосся — вінок чести:
його знаходять на праведній дорозі.
його знаходять на праведній дорозі.
32 Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець,
і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто.
і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто.
33 У пазуху кидають жереб,
але від Господа залежить вирок.
але від Господа залежить вирок.
Книга приказок Соломонових, 16 глава