1 Мудрість будує свій будинок,
а дурнота його руйнує власними руками.
а дурнота його руйнує власними руками.
2 Хто ходить просто, Господа боїться;
чиї ж криві дороги, той ним гордує.
чиї ж криві дороги, той ним гордує.
3 В устах дурного — бич гордині;
а губи мудрих їх оберігають.
а губи мудрих їх оберігають.
4 Де волів немає, там порожні ясла;
де бики сильні, там урожай великий.
де бики сильні, там урожай великий.
5 Правдивий свідок неправди не говорить;
фальшивий свідок брехнями дихає.
фальшивий свідок брехнями дихає.
6 Шукає мудрости насмішник, та даремно,
а для розумного знання річ легка.
а для розумного знання річ легка.
7 Йди геть від дурня,
бо тії не знайдеш уст розумних.
бо тії не знайдеш уст розумних.
8 Мудрість розумного — свою дорогу знати;
безумство глупих — обман.
безумство глупих — обман.
9 Дурний з гріха сміється;
між праведними існує ласка.
між праведними існує ласка.
10 Серце знає своє горе,
а в радощі його чужому не втручатись.
а в радощі його чужому не втручатись.
11 Дім лихих розпадеться,
а намет праведних процвітатиме.
а намет праведних процвітатиме.
12 Є дорога, що людині здається проста,
але кінець її — шлях смерти.
але кінець її — шлях смерти.
13 Навіть від сміху болить серце,
і кінцем радощів буває смуток.
і кінцем радощів буває смуток.
14 Нестале серце насититься заходами своїми,
людина добра — вчинками своїми.
людина добра — вчинками своїми.
15 Простодушний іме віри кожному слову;
розумний уважає на свої кроки.
розумний уважає на свої кроки.
16 Мудрий боїться й відвертається від зла,
а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.
а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.
17 Запальна людина робить дурниці,
розважливий — зносить усе.
розважливий — зносить усе.
18 Простаки наслідують дурноту,
розумні ж увінчаються знанням.
розумні ж увінчаються знанням.
19 Ледачі перед добрими вклоняться,
а безбожні перед праведних дверима.
а безбожні перед праведних дверима.
20 Бідний навіть сусідові нелюбий,
в багатого ж є сила друзів.
в багатого ж є сила друзів.
21 Грішить той, хто гордує ближнім;
щасливий той, хто жалує вбогих.
щасливий той, хто жалує вбогих.
22 Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо?
Милість і правда тим, хто добро замишляє.
Милість і правда тим, хто добро замишляє.
23 Кожна праця приносить користь;
пуста балаканина — голод.
пуста балаканина — голод.
24 Вінець мудрих — їхній хист;
корона дурних — безглуздя.
корона дурних — безглуздя.
25 Вірний свідок рятує душі:
хто дихає брехнею, той — облуда.
хто дихає брехнею, той — облуда.
26 В Господнім страсі — міцне довір'я людини,
і її діти матимуть притулок.
і її діти матимуть притулок.
27 Господній острах — джерело життя,
щоб уникати сітей смерти.
щоб уникати сітей смерти.
28 У безлічі народу — царя слава;
у нестачі людей — руїна князя.
у нестачі людей — руїна князя.
29 Хто терпеливий, той великий розум має;
а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.
а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.
30 Лагідне серце — життя для тіла,
а заздрість гризе кістки.
а заздрість гризе кістки.
31 Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає,
а почитає той, хто жалує бідного.
а почитає той, хто жалує бідного.
32 Злого валить на землю його власна злоба,
а праведник у своїй чесності знайде притулок.
а праведник у своїй чесності знайде притулок.
33 У серці розумного мудрість покоїться,
а між дурними її не видно.
а між дурними її не видно.
34 Справедливість підносить народ угору,
а гріх — сором народів.
а гріх — сором народів.
35 Царська прихильність — розумному слузі;
гнів його на того, що йому сором коїть.
гнів його на того, що йому сором коїть.
Книга приказок Соломонових, 14 глава