1 Після того ввійшли Мойсей та Арон до фараона й кажуть: "Так мовить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти мій народ, щоб святкували мені свято в пустині."
2 А фараон відповів: "Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу та відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу."
3 Вони ж сказали: "Бог євреїв зустрів нас; хочемо, отже, піти за три дні ходи в пустиню і принести там жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем."
4 І відповів їм цар єгипетський: "Чому то ви, Мойсею й Ароне, відтягаєте людей від праці? Ідіть собі до своєї роботи."
5 Вів далі фараон: "Ось така сила-силенна того народу, більше як мешканців цієї землі, а ви ще хочете відтягати його від його роботи."
6 І дав фараон того ж самого дня такий наказ начальникам та доглядачам народу:
7 "Не постачайте вже більш людям соломи на цеглу, як досіль було; самі вони нехай ходять та призбирують собі солому.
8 А вимагайте від них стільки цеглин, скільки й досі вироблювалося; не поменшуйте нічого, бо вони ліниві, тому й кричать: ми бажали б піти та принести жертву Богу нашому!
9 Нехай тяжить робота на цих людях, нехай її пильнують, не зважавши на пусті теревені."
10 Повиходили начальники та доглядачі над людьми та й кажуть до народу: "Ось що велить фараон: Я вже не даватиму вам більш соломи.
11 Ідіте, самі збирайте собі солому, де знайдете; бо нічого не буде знижено з роботи вашої."
12 І порозходились люди по всій єгипетській землі збирати собі стерню замість соломи.
13 Доглядачі ж квапили їх, наказуючи: "Виробляйте стільки щоденної роботи, як і тоді, коли була заготовлена солома."
14 І бито доглядачів з синів Ізраїля, що їх настановили над ними фараонові доглядачі, примовляючи: "Чому не виготували призначену вам кількість цеглин і вчора й сьогодні?"
15 Прийшли доглядачі з синів Ізраїля до фараона скаржитись та й кажуть: "Чого знущаєшся так із рабів твоїх?
16 Соломи не дають рабам твоїм, а цеглу, мовляв, виробляйте. А до того ще й б'ють рабів твоїх; а народ твій винен."
17 А він і каже: "Ліниві ви, ліниві! Тому то й верзете: Підемо принести жертву Господеві.
18 А зараз забирайтеся до праці; соломи вам не даватимуть, а цегли, скільки визначено — постачайте."
19 Побачили доглядачі ізраїльські, що з ними погано, коли такий наказ: не зменшувати щоденного числа у виробі цегли.
20 Та саме як виходили вони від фараона, спіткались із Мойсеєм та Ароном, що стояли там, ждучи їх;
21 і кажуть їм: "Нехай Господь розсудить та скарає вас; зробили ж бо ви нас ненавидними перед фараоном та його слугами, дали ви меча їм у руки нас повбивати."
22 Тоді звернувся Мойсей до Господа й каже: "Господи, чому допустив єси таке лихо на цих людей! Чому ти послав мене?
23 Бо з того часу, як я ввійшов промовляти до фараона твоїм ім'ям, він почав знущатися з людей оцих; а визволити твого народу ти не визволив."
Друга книга Мойсеєва: Вихід, 5 глава