1 Ось останні слова Давида: слово Давида, Єссеєвого сина, слово мужа, поставленого високо, помазаника Бога Якова, любого співця Ізраїля:
2 “Дух Господній промовляє через мене, слово його в мене на язиці.
3 Промовив Бог Ізраїлів, Ізраїлева скеля промовила до мене: Пануватиме над людьми справедливий, пануватиме богобоязливий.
4 Немов світ уранці, коли сходить сонце, безхмарного ранку, від його проміння попід росою вийшла з землі трава, -
5 чи ж не так воно з моїм домом у Бога? Він бо заключив зо мною вічний союз, союз повнотою впоряджений, певний. Так! Він виростить усе моє спасіння й усе моє бажання.
6 А нікчемні всі, — мов терня, що ніхто не бере його в руку, -
7 ніхто їх не доторкається, хібащо з залізом та деревом, і палять їх на вогні дощенту.”
8 Ось імена Давидових витязів: Ішбаал, Гахмоній, головний над трьома. Він підняв свого списа на вісімсот мужів і вигубив їх за одним разом.
9 По ньому — між трьома богатирями — Єлеазар, син Додо, Ахохів син; він був з Давидом у Пасдаммімі, коли філістимляни зібрались були там на бій. Мужі ізраїльські повернулись назад,
10 але він устав й бив філістимлян, аж доки не стомилась його рука, що мов прилипла до меча. Того дня дарував був Господь велику перемогу. Народ повернувся за ним тільки для того, щоб забрати здобич.
11 За ним був Шамма, Аггеїв син, з Гарару. Філістимляни зібрались були біля Лехі, де був лан поля, засіяний сочевицею. Хоч військо втекло було від філістимлян,
12 він став серед поля, обороняв його й побив філістимлян. І дарував Господь велику перемогу.
13 Раз якось троє з тридцятьох зійшли були до Давида під час жнив, у печеру Адулам, саме як частина філістимлян розтаборились у Рефаїм-долині.
14 Тоді Давид був у твердині, а філістимлянська залога була у Вифлеємі.
15 Запрагнув Давид, тож каже він: “Хто принесе мені води з криниці, що у Вифлеємі при воротях?”
16 І продерлися три богатирі у філістимлянський табір, зачерпнути води з криниці, що в Вифлеємі при воротях, узяли й принесли її Давидові. Однак він не хотів її пити, але вилив її (в жертву) Господеві,
17 кажучи: “Далеким хай воно буде від мене, Господи, щоб я таке вчинив! Чи це ж не кров мужів, що важили своїм життям?” І не хотів він її пити. Ось таке доказали ці три витязі.
18 Авішай, Йоавів брат, син Церуї, був головний над тридцятьма. Він підняв списа на трьохсот і вбив їх. Вславився він між тридцятьма.
19 Він був найвизначніший з-поміж тридцятьох, що став їх провідником, але не дорівнював трьом.
20 Беная, син Єгояди, з Кавцелу, славний подвигами муж, добив був двох Арієлових синів з Йоаву. Він же зійшов і вбив лева в середині ритви, того дня, коли саме упав сніг.
21 Вбив він також якогось єгиптянина, велетня; в руках єгиптянина був спис, але він зійшов до нього з палицею, вирвав з рук у нього списа й забив його власним же його списом.
22 Такі ось подвиги вчинив Беная, Єгояди син, чим зажив собі великої слави з-поміж тих тридцятьох героїв.
23 Він був найбільше шанований поміж тридцятьма, але він не дорівнював трьом. Давид поставив його над своїм двірським вояцтвом.
24 Азаел, Йоавів брат, був один із тридцятьох; і Елханан, син Додо, з Вифлеєму,
25 Шамма з Хароду, Еліка з Хароду,
26 Хелец Палтій, Іра, Ікешів син, з Текоа,
27 Авіезер з Анатоту, Сібхай із Хуші,
28 Цалмон з Ахоху, Маграй із Нетофи.
29 Хелед, Баани син, із Нетофи; Ітай, Рівая син, з Гівеа, веніяминянин,
30 Беная із Пиратону, Хідай із Нахле-Гаашу,
31 Аві-Алвон з Арави, Азмавет із Бахуріму,
32 Еліяхба з Шаалвіму, Яшен-Гуній, Йонатан,
33 син Шамми, з Гарару, Ахіям, Шараріїв син, з Гарару.
34 Еліфелет, Ахазбаїв син, з Маахи; Еліям, Ахітофелів син, з Гіло.
35 Хецрай із Кармелю, Паграй з Арбі.
36 Їгал, Натанів син, із Цови; Баній із Гаду,
37 Целек з Аммону, Нахрай із Беероту — зброеноша Йоава, сина Церуї,
38 Іра з Їтра, Гарев з Їтра,
39 Урія хеттит. Усіх разом тридцять сім.
Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів), 23 глава