1 У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає чіткого відображення справжнього добра. Тож він, з пожертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу.
2 А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, хто поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи.
3 Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи.
4 Бо ж неможливо цаповою та бичою кров’ю змити гріхи.
5 Через те, коли Христос входив у світ, Він казав:
«Ти не жадав ні пожертви, ні приношення, лише тіло Ти Мені наготував.
«Ти не жадав ні пожертви, ні приношення, лише тіло Ти Мені наготував.
6 Не мав Ти втіхи в спалених пожертвах та в приношеннях за гріх.
7 Тоді Я сказав: „Ось Я прийшов! Як сказано про Мене у книзі Закону, явився Я здійснити Твою волю, о Боже”».
8 Насамперед Він сказав: «Ти не жадав і не мав втіхи з пожертв і підношень, від спалених пожертв та в пожертвах за гріх». (Хоч Закон і вимагав цього).
9 А потім Він сказав: «Явився Я здійснити Твою волю». Отже, Він перше скасовує, щоб установити друге.
10 А саме завдяки волі Божій ми одержали святість. Бо Ісус Христос пожертвував Тілом Своїм навічно.
11 Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов’язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів.
12 А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога.
13 І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг.[30]
14 Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість.
15 Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:
16 «Настануть дні, коли Я укладу Нову Угоду [31] з моїм народом, — так сказав Господь. — Законом просвітлю Я серця людей, і в їхнім розумі Я напишу його».
17 Потім він каже:
«І Я ніколи вже не пам’ятатиму їхні гріхи і злі вчинки».
«І Я ніколи вже не пам’ятатиму їхні гріхи і злі вчинки».
18 Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.
19 Ось чому, брати і сестри, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святая Святих завдяки крові Ісусовій.
20 Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, який відкрив нам Ісус крізь завісу, тобто через Тіло Його.
21 Бо ми маємо великого Первосвященика, Який править Храмом Божим.
22 Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою.
23 Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо, завжди навчаючи інших про неї. Адже ми сповнені віри у те, що Господь виконає усе, що обіцяв.
24 Ми повинні думати одне про одного, та спонукати одне одного до любові й добрих вчинків.
25 Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.
26 Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніякими пожертвами за гріхи нам не очиститися.
27 А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу.
28 Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, був безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків.
29 Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого,[32] хто нечестивою вважає кров Заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості!
30 Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста, Я відомщу». І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій».
31 То жахлива річ — отримати покарання від рук живого Бога.
32 Пригадайте ті перші дні, коли ви були щойно осяяні світлом Благовісті. Багато боротьби й страждань випало тоді на вашу долю, але ви все витерпіли.
33 Часом вас самих виставляли на привселюдну зневагу й страждання. Іншим разом ви поділяли долю таких же упосліджених.
34 Ви розділяли страждання тих, хто був в ув’язненні, і з радістю сприймали, коли у вас відбирали ваше майно. Бо ви знали, що володієте чимось кращим, таким, що буде з вами завжди.
35 Не полишайте ж мужності своєї, вона принесе вам велику винагороду.
36 Ви мусите бути наполегливі, щоб виконати Божу волю й тоді отримати обіцяне Ним.
37 Бо ось каже Господь:
«Ось вже скоро прийде Той, Кому прийти належить, й Він не забариться.
«Ось вже скоро прийде Той, Кому прийти належить, й Він не забариться.
38 Праведна людина житиме вірою в Мене. Якщо ж хто злякаючись, відвернеться від Господа, той не отримає милості від Мене».(у грецькому Старому Заповіті).
39 Але ми не належимо до тих, хто відвернеться й заблукає. Ні, ми ті люди, які мають віру й спасіння.
Послання до євреїв, 10 глава