1 Тож прийшов я до вас, брати і сестри мої, проповідувати таємну Божу істину, не покладаючись на свою красномовність і мудрість.
2 Находячись серед вас, я вирішив забути усе, крім Ісуса Христа і Його смерті на хресті.
3 Отже, я прийшов до вас, слабкий, пройнятий страхом і великим трепетом.
4 4-5 Слова мої і проповіді були донесені не з переконливістю людської мудрості, а в доказах сили Духа. Нехай ваша віра спирається не на людську мудрість, а на Божу силу.
5
6 Ми справді навчаємо мудрості зрілих людей, але не мудрості нинішніх часів і не мудрості правителів світу цього, владі яких настане кінець.
7 Ми навчаємо таємної Божої мудрості, що була прихована від людей. Бог призначив її нам на Славу іще до початку світу.
8 Це мудрість, про яку жоден із правителів цього світу не знав. Бо якби вони знали, то не розіп’яли б славного Господа.
9 Так сказано у Святому Писанні:
«Очі не бачили, вуха не чули, і на думку людям не спадало те, що Бог залишив для тих, хто любить Його».
«Очі не бачили, вуха не чули, і на думку людям не спадало те, що Бог залишив для тих, хто любить Його».
10 Та Бог відкрив нам це через Духа, Який знає все, навіть найприхованіші таємниці Божі.
11 Бо хто з людей знає думки іншого? Тільки той дух, який в ньому живе. Так само ніхто не знає думок Божих, крім Духа Божого.
12 А ми приймаємо не дух, який належить світу цьому, а Дух, Який йде від Бога, щоб знати те, що щедро було нам дароване Богом.
13 І говоримо ми про ці речі не словами, яких мудрість людська навчила нас, а словами, яких навчив нас Дух. Ми пояснюємо духовні речі, використовуючи слова від Духа.
14 Земна людина не сприймає істин, які відкриває Дух Божий. Вона вважає їх безглуздям, та не може зрозуміти це, бо їх можна оцінити тільки за допомогою Святого Духа.
15 А духовна людина може судити все, та її саму ніхто не може судити.
16 Сказано у Святому Писанні:
«Хто знає думки Господні? Хто може повчати Його?»
Але ми маємо розум і думки Христові.
«Хто знає думки Господні? Хто може повчати Його?»
Але ми маємо розум і думки Христові.
Перше послання св. апостола Павла до коринтян, 2 глава