Луки | 3 глава

¹ 1-2 Це було в п’ятнадцятий рік панування цезаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником в Юдеї, Ірод — тетрархом Ґалилеї, а брат його Пилип — тетрархом земель Ітурейських та Трахонитидських, Лисаній — тетрархом Авіліні, а первосвящениками були Анна та Каяфа. Тоді в пустелі Іоанові, синові Захарієвому, було Слово Боже.

²

⁴

⁵ Кожна долина наповниться. І кожна гора та пригорок знизяться, Криві місцини вирівняються, А дороги вибоїсті стануть гладенькими,

⁶ І всі люди побачать Боже спасіння”».

⁸ Хай ваші вчинки покажуть, що ви покаялися. І не треба, виправдовуючись, доводити один одному: „Авраам — наш батько”. Бо кажу вам, що Бог може навіть це каміння перетворити на дітей Авраамових.

⁹ Сокиру вже занесено, і кожне дерево, що не дає добрих плодів, [9] буде зрубане й кинуте у вогонь».

¹⁰ І люди вигукували: «То що ж нам робити?»

¹¹ У відповідь він казав їм: «Кожен, хто має дві одежини,[10] мусить поділитися з тим, у кого немає жодної. І кожен, хто має їжу, мусить зробити те саме».

¹³ А він каже: «Не збирайте грошей більше, ніж звелено вам».

¹⁶ Та на всі їхні запитання Іоан відповідав: «Я хрещу вас водою, але ж незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій. Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем.

¹⁷ Він очистить Свій тік [11] і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні».

¹⁸ Так і багатьма іншими словами звертався Іоан до людей, проповідуючи Благовість.

²⁰ А до всього, Ірод ще й кинув Іоана до в’язниці.

²²