1 У перший день тижня, [87] рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса.
2 Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік.
3 Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.
4 Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні.
5 Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий?
6 Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї.
7 Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».
8 І тоді жінки згадали Ісусові слова.
9 Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим.
10 Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося.
11 Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.
12 Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись — що то могло статися? [88]
13 Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах [89] від Єрусалиму.
14 По дорозі вони обговорювали все, що сталося.
15 І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом.
16 Але ж їм не дозволено було впізнати Христа.
17 Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього.
18 Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями».
19 Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми.
20 І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розіп’яття на хресті.
21 Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено,
22 деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла.
23 Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння — вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий.
24 Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його».
25 Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки!
26 Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у Славу Свою?»
27 І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.
28 Вони підійшли до містечка, до якого прямували, та Ісус удав, ніби хоче йти далі.
29 Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, бо день майже закінчився й вже вечоріє». Тож Він погодився й залишився з ними.
30 Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку, а потім розломив його й роздав їм.
31 І тут їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник.
32 І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Святе Писання?»
33 Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалиму. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших учнів Христа, котрі зібралися разом з ними.
34 Апостоли та інші учні сказали: «Господь справді воскрес! Він з’явився Симонові».
35 Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб.
36 Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними, сказавши: «Мир вам!»
37 Але їх охопив страх. Вони затремтіли, бо подумали, що бачать привід.
38 Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях?
39 Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м’яса й кісток. Як ви бачите — Я маю».
40 І промовляючи це, Він показував їм руки й ноги.
41 Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?»
42 Апостоли дали Йому шмат печеної риби.
43 Він узяв і почав їсти перед ними.
44 І сказав їм Ісус: «Це слова, що казав Я вам, коли ще був із вами: все сказане про Мене в Законі Мойсеєвім, у пророків і в псалмах — мусить збутися».
45 І Він розкрив їх розум, щоб вони могли розуміти Святе Писання.
46 І промовив Ісус: «Так сказано у Святому Писанні: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день.
47 47-48 Ви — свідки цих подій. Ви повинні проповідувати покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалиму.
48
49 Пам’ятайте, що Я пошлю вам Того, Кого обіцяв Отець Мій, але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з Небес».
50 Потім Ісус вивів учнів Своїх із Єрусалиму, та повів аж до Віфанії, а опісля, піднявши руки, благословив їх.
51 Благословляючи, Ісус залишив їх і був вознесений на Небо.
52 Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалиму, сповнені великої радості.
53 І весь час, перебуваючи в Храмі, вони славили Бога.
Євангелія від св. Луки, 24 глава