1 «Того дня Царство Боже буде подібне до десятьох дівчат, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому.
2 П’ятеро з них були легковажні, а інші п’ятеро — розумні.
3 Легковажні взяли світильники та забули олію для них.
4 Розумні ж разом із світильниками прихопили й олію в глечиках.
5 Оскільки наречений забарився, вони почали дрімати і позасинали.
6 Опівночі хтось загукав: „Дивіться! Он наречений іде! Зустрічайте його!”
7 Тієї ж миті усі дівчата підхопилися й приготували свої світильники.
8 І легковажні попросили в розумних: „Дайте нам трохи олії. Наші світильники гаснуть!”
9 Але у відповідь ті мовили: „Не можемо, бо на всіх не вистачить. Краще йдіть і придбайте собі у крамаря”.
10 Поки ті ходили купувати олію, з’явився наречений, і дівчата, які залишилися й були готові, вирушили з ним на весілля. Коли ж вони прийшли, то зачинили за собою двері.
11 Зрештою з’явилися й ті дівчата, які ходили по олію, і кажуть: „Господарю! Господарю! Відчини нам двері!”
12 Але той відповдає: „Істинно кажу вам: я вас не знаю!”
13 Отже, будьте пильними, бо вам не відомий день і час, коли Син Людський прийде».
14 «Царство Боже подібне до того чоловіка, який перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно.
15 15-16 Одному він дав п’ять талантів,[78] другому — два, а третьому — один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав. Одразу ж той, що одержав п’ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п’ять.
16
17 Так само зробив і той, який одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два.
18 А третій, який одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю.
19 Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту.
20 Чоловік, який одержав п’ять талантів, приніс до господаря його п’ять талантів і ще п’ять зароблених, мовивши: „Господарю, ти доручив мені п’ять талантів, а ось іще п’ять, що я заробив”.
21 Тоді той сказав йому на це: „Гарна праця, ти добрий і вірний слуга! Оскільки ти добре впорався з цією малою сумою, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість”.
22 Тоді підійшов той слуга, який одержав два таланти від свого господаря, і мовив: „Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив”.
23 Хазяїн відповів йому на це: „Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість”.
24 І підійшов до нього той, який одержав один талант, і мовив: „Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв.
25 Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!”
26 У відповідь той мовив: „Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв.
27 Тобі слід було пустити гроші в обіг,[79] то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав.
28 Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має десять.
29 Кожному, хто має, додасться ще більше і матиме він надміру, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить.
30 Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів від болю”».
31 «Коли Син Людський прийде у Славі Своїй з усіма Ангелами Своїми, Він сяде на троні Своєму величному.
32 І тоді зберуться перед Ним усі народи, і Він розділить людей, як пастух відділяє овець від кіз у стаді своєму.
33 Він збере овець праворуч від себе, а кіз — ліворуч.
34 І тоді Цар промовить до тих, хто праворуч: „Прийдіть, благословенні Отцем Моїм і успадкуйте Царство, призначене вам від дня створення світу.
35 35-36 Це вам нагорода, бо голодного Мене ви нагодували, а спраглого напоїли. Перехожому Мені дали притулок, нагого вдягнули, хворого доглядали, а коли Я був у в’язниці, ви прийшли провідати Мене”.
36
37 І тоді праведні запитають: „Господи, коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували, а спраглого напоїли?
38 Коли це було, щоб ми перехожому Тобі дали притулок, а нагого вдягнули?
39 Коли ми бачили Тебе недужим, і коли це Ми приходили до Тебе у в’язницю?”
40 Тоді Цар відповість їм: „Істинно кажу вам: все, що ви робили для когось із найменших братів Моїх, ви це робили для Мене”.
41 Тоді скаже Цар до тих, хто буде ліворуч від Нього: „Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам.
42 Це вам покарання за те, що голодного Мене ви не нагодували, а спраглого не напоїли.
43 Перехожому Мені не дали притулку, а нагому не дали ніякої одежини. Коли ж Я був хворий і у в’язниці, ви не подбали про Мене”.
44 І тоді вони у відповідь скажуть: „Господи, коли таке було, щоб ми Тебе бачили голодним чи спраглим, перехожим мандрівником чи нагим, хворим чи ув’язненим — і не допомогли Тобі?”
45 А Він їм на те: „Істинно кажу вам: щоразу, коли ви відмовляли в допомозі одному з братів Моїх найменших, ви відмовляли й Мені”.
46 І приймуть тоді всі неправедні вічну кару, а праведні — вічне життя».
Євангелія від св. Матвія, 25 глава