1 Куди пішов твій коханий, красуне між жінками? Куди звернув погляд твій коханий? Тож ми з тобою його пошукаємо!
2 Мій коханий пішов у свій сад до посудин аромату, щоб пасти в садах і збирати лілеї.
3 Я — для мого коханого, і мій коханий — для мене, він пасе серед лілей.
4 Ти — красива, моя подруго, як бажання, прекрасна, як Єрусалим, грізна, як вишикувані полки.
5 Відведи свої очі від мене, бо вони мене полонили. Твоє волосся, як стада кіз, які з’явилися з Ґалааду.
6 Твої зуби, як стада острижених овець, які вийшли з купелі, усі з двійнятами, і бездітної між ними немає.
7 Твої губи, наче червоний шнурочок, і твоя мова прекрасна. Твоя щічка без твого накриття, як кільце розрізаного граната.
8 Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць, і молодиць, яким немає числа.
9 Є одна моя голубка, моя досконала, є одна у своєї матері, вона вибрана в тої, яка її народила. Дочки її побачили і назвуть її блаженною, цариці та наложниці її вихвалятимуть.
10 Хто вона, котра нахилилася, наче ранок, красива, як місяць, вибрана, як сонце, грізна, як вишикувані полки?
11 Я зійшла в горіховий сад, щоб подивитися на плоди потоку, аби побачити, чи розквітнув виноградник, чи зацвіли гранатові дерева. Там тобі дам мої груди.
12 Моя душа не взнала. Посадили мене на колісниці Амінадава.
Пісня над піснями, 6 глава