1 Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись:
2 пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користї, а з доброго серця;
3 анї пануйте над народом, а взором будьте стада;
4 і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.
5 Саме так, молодші, коріть ся старшим; усї ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать."
6 Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу;
7 всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас.
8 Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти;
9 проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї.
10 Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте, Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушно).
11 Йому слава і держава по вічні віки. Амінь.
12 Через Сильвана, вірного вам брата, як думаю, коротко написав, наповідаючи і сьвідкуючи, що се правдива благодать Божа, в котрій стоїте.
13 Витає вас вибрана з вами (церков) в Вавилонї, і Марк, син мій.
14 Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христї Ісусї. Амінь.
Перше соборне послання св. апостола Петра, 5 глава