1 Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я — сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об'явитись:
2 Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть,
3 і не як пануючі над вибраними, але бувши зразком для стада.
4 І як з'явиться архипастир, отримаєте нев'янущий вінець слави.
5 Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать.
6 Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно.
7 Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас.
8 Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти.
9 Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі.
10 А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить.
11 Йому слава й сила по віки вічні! Амінь.
12 Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як гадаю, брата, закликаючи і свідчивши вам, що це правдива благодать Божа, та, в якій стоїте.
13 Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син.
14 Вітайте один одного цілунком любови. Мир вам усім, що у Христі!
Перше соборне послання св. апостола Петра, 5 глава