1 Псалом навча́льний, Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Мій голос до Господа, — я кличу, мій голос до Господа, — я блага́ю!
3 Перед обличчям Його вилива́ю я мову свою, про недолю свою я розка́зую перед обличчям Його́,
4 коли́ омліва́є мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу́, па́стку для мене сховали!
5 Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою.
6 Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти моє пристано́вище, доля моя у країні живих!“
7 Прислу́хайся ж Ти до блага́ння мого́, бо зробився я зо́всім нужде́нний! Визволь мене від моїх переслі́дників, бо стали сильніші від мене вони!
8 Ви́веди душу мою із в'язни́ці, щоб сла́вити Йме́ння Твоє! Праведні ото́чать мене, як учи́ниш добро надо мною!
Книга Псалмів, псалом 141